Одноклітинні еукаріоти, розмноження. Роль у природі та житті людини.

Крім прокаріотів, до одноклітинних організмів належать одноклі­тинні еукаріоти, серед яких є рослини, тварини і гриби. За загальним планом будови і набору органел клітини одноклітин­них організмів подібні до клітин багатоклітинних організмів. Існують організми одноклітинних тварин з дуже простою будовою, наприклад амеба, хлорела і доволі складною, наприклад інфузорія-туфелька або ацетабулярія.

До найбільш високоорганізованих одноклітинних тварин нале­жать інфузорії. Органоїдами руху в них є війки, тіло вкрите міц­ною еластичною оболонкою, яка надає йому постійної форми.
У більшості інфузорій два ядра: велике й мале. Велике ядро — ве­гетативне — регулює процеси руху, живлення, виділення, а також нестатеве розмноження, що здійснюється поперечним поділом клітини навпіл. Мале ядро — генеративне, воно виконує важливу функцію у статевому процесі.

Розміри найпростіших мікроскопічно малі. їхнє тіло складається із цитоплазми, у якій розрізняють зовнішній шар — ектоплазму, і внутрішній — ендоплазму. У більшості видів клітина ззовні вкрита оболонкою, яка надає одноклітинній тварині постійної форми.

Якщо для клітин багатоклітинних організмів характерне дифе­ренціювання функцій і неможливість виконувати відразу всі функції живого, то одноклітинні цю здатність зберігають. У найпростіших є органели, що виконують функції травлення (травні вакуолі), виділення (скоротливі вакуолі), руху (джгутики, війки), сприйняття світла (світлочутливе вічко) та інші органели, що забезпечують перебіг усіх процесів життєдіяльності. За способом живлення це гетеротрофні організми.

Найпростішим властива подразливість, яка виявляється в різних рухах — таксисах. Розрізняють позитивні таксиси — рухи до подраз­ника, і негативні таксиси — рухи від подразника.Поведінка одноклітинних організмів
Поведінка — це здатність організмів змінювати свої дії, реагуючи на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. Поведінка одноклітинних організмів складається в основному з автоматичних переміщень у бік подразника або від нього — позитивні й негативні таксиси. Такси­сом називають спрямоване переміщення окремих клітин, що живуть у природі вільно, під впливом стимулу, що діє однобічно.

Роль одноклітинних організмів у природі й житті людини.
Одноклітинні є учасниками ланцюгів живлення, відіграють важливу роль у ґрунтоутворювальних процесах, деякі з них, відмираючи, утворю­ють поклади вапняних і сіліцієвих порід, що входять до складу земної кори.

Серед найпростіших є паразити рослин, тварин і людини. Так, ма­лярійний плазмодій, оселяючись в еритроцитах людини, руйнує їх, спричиняючи виникнення тяжкого захворювання — малярії, а дизен­терійна амеба, паразитуючи в клітинах стінок товстого кишечнику людини, спричиняє тяжке захворювання кишечнику. Джгутикові трипаносоми і лейшманії (переважно тропічні види) спричиняють такі захворювання, як сонна хвороба і лейшманіози.

Профілактика захворювань людини, які спричиняють паразитичні одноклітинні еукаріоти, включає дотримання правил гігієни, терміч­ну обробку їжі, проведення заходів із переривання життєвого циклу паразита на тій чи іншій його стадії.

Важливу роль у природі відіграють і одноклітинні водорості, які є одним з основних постачальників органічної речовини та кисню. Це початкова ланка в ланцюгу живлення мешканців водойм, корм для багатьох тварин.
Людина використовує здатність водоростей очищувати водойми шляхом поглинання розчинених у воді речовин. Водорості збагачують водойми киснем, який виділяють у процесі фотосинтезу. Під дією кисню органічні залишки руйнуються і стічні та забруднені води очищуються. Отже, одноклітинні водорості беруть участь у процесі природного очищення водойм

Багато видів одноклітинних водоростей поширені в ґрунті й на його поверхні. Вони поліпшують фізичні властивості ґрунту, збагачують його органічними речовинами. Деякі види водоростей виконують функ­цію біологічного індикатора у визначенні токсичності водойм і ґрун­тів унаслідок забруднення гербіцидами чи іншими отрутохімікатами.

Одноклітинні водорості входять до складу лишайників, які спри­яли утворенню ґрунту з гірських порід і відіграли велику роль у заселенні суходолу.
Людина використовує у своїй господарській діяльності одноклі­тинні гриби. Так, спеціальні види дріжджів, що виділяють багато карбон(ІУ) оксиду, використовуються у хлібопекарнях для підні­мання тіста. Дріжджі також застосовують у виробни­цтві лимонної кислоти. Одноклітинні гриби відіграють велику роль у кругообігу речовин у природі.

Організація колоній одноклітинними еукаріотами. Клітини одноклітинних організмів можуть об’єднуватися в колонії для спільного виконання життєвих функцій. Але при цьому кожна клітина колонії, як і раніше, може сама виконувати всі функції живо­го і є окремим самостійним організмом.

Одними із представників колоніальних організмів є колоніальні зелені водорості, наприклад вольвокс. Дуже поширені колоніальні форми й серед інших груп водоростей — діатомових, золотистих. З-поміж гетеротрофних джгутиконосців та інфузорій також чимало колоніальних форм, існують колоніальні радіолярії. Умови життя клітин у колонії різні. Одні живуть у середині коло­нії, інші на периферії. У примітивних колоніях спостерігається рівномірне розміщення клітин у товщі слизу, що їх об’єднує, а в більш високоорганізованих колоніях відбувається певне диференціювання. Колоніальні організми, що належать до роду вольвокс, мають вигляд слизових кульок діаметром до 2 мм, у периферичному шарі яких розміщено до 50 тис. клітин із джгутиками. Ці клітини зрослися своїми бічними стінками одна з одною і з’єднані плазмодес­мами — цитоплазматичними містками. Внутрішня порожнина кулі заповнена рідким слизом.
Завдяки рухові джгутиків вольвокс перекочується у воді. Назва вольвокс означає «той, що котиться». Кожна клітина має вигляд са­мостійного найпростішого організму. Та оскільки вони утворюють колонію, то можлива узгоджена робота джгутиків усіє колонії.


Давні колоніальні форми, утворені одноклітинними еукаріотами, є проміжною ланкою між одноклітинними й багатоклітинними ор­ганізмами. Клітини багатоклітинних організмів диференціюються і вже не можуть існувати поза межами організму. їх об’єднання є більш повним, ніж те, що характерне для колоній. Виконувати всі функції цілісного організму клітина багатоклітинних організмів не може, вона повністю залежить від інших клітин і структур організму.