Організація життєдіяльності багатоклітинних організмів.

До багатоклітинних належать ті організми, тіло яких складаєть­ся з багатьох клітин і їх похідних, наприклад різних видів міжклі­тинної речовини. Характерною ознакою багатоклітинних організмів є якісна нерівноцінність клітин, які становлять тіло, їх диферен­ціювання й об’єднання у комплекси різної складності — тканини, органи, фізіологічні системи, що виконують різні функції в цілісно­му організмі. Для багатоклітинних організмів характерний також індивідуальний розвиток — онтогенез, що починається в більшості випадків із поділу й диференціювання однієї клітини, наприклад зи­готи чи спори. Серед багатоклітинних еукаріотів є тварини, рослини і гриби.

Регуляція діяльності клітин багатоклітинного організму виража­ється і в контролі за участю клітин у мітотичних поділах, У міру розвитку зародка більшість клітин поступово спеціалізуються на ви­конанні тих чи інших функцій і перестають ділитися.

Клітини, що зберегли в дорослому організмі здатність розмножу­ватися і диференціюватися у певному напрямі, називаються стовбу­ровими. Після кожного поділу стовбурової клітини одна з новоутво­рених починає диференціюватися у спеціалізовану клітину, а друга залишається у стовбуровій лінії. Деякі клітини і в диференційованому стані не втрачають потен­ційної здатності ділитися і за умови пошкодження частин організ­му можуть вступити в мітоз. Наприклад, клітини печінки ссавців, які починають ділитися після видалення частини органа.

Багатоклітинний організм є цілісною, саморегульованою системою. До основних принципів його функціональної організації належать: гомеостаз, імунологічна реактивність, саморегуляція, адаптація. Це означає, що організм може підтримувати постійність свого вну­трішнього середовища, боротися із чужорідними агентами, коорди­нувати діяльність своїх клітин, тканин і органів, виживати в певних умовах навколишнього середовища та пристосовуватись до нього.

Пристосовані до виконання певних функцій, клітини багатоклі­тинних організмів не можуть виконувати решти функцій і для нор­мальної життєдіяльності користуються результатами роботи інших клітин. Наприклад, клітини кишечнику беруть участь у процесах травлення, забезпечуючи всі клітини поживними речовинами, але самі потребують кисню, який їм постачають еритроцити.

Клітини багатоклітинного організму взаємопов’язані, взаємоза­лежні й постійно підтримують зв’язок одна з одною. Вони можуть перебувати в безпосередньому контакті й обмінюватися сигналами на відстані, синтезуючи спеціальні хімічні речовини.