Принципи організації та функціонування молекулярного, клітинного, тканинного, організмового рівнів життя

Клітини, тканини, органи, системи органів, організми — це біоло­гічні системи, які складаються з елементів. Наприклад, елементами клітини як цілісної системи виступають її органели, взаємозв’язані між собою, елементами тканин тварин є клітини і міжклітинна речо­вина, а органи є елементами цілісного організму.
Біологічним системам притаманна ієрархічність. Це означає, що система одного рівня організації може бути елементом системи ви­щого рангу.
Наприклад, клітина — це система, що складається з елементів — органел. Але сама клітина може розглядатися як елемент ще склад­нішої системи — тканини. Тканина — це система, що складається із клітин, але ця сама тканина є елементом хце складнішої системи — органа. Орган — система, яка складається із клітин і тканин, але він же є елементом більш складної системи — організму.
Багатоклітинний організм — це цілісна система, що складається із взаємозв’язаних і взаємозалежних компонентів — клітин, тканин, органів і фізіологічних систем. Жоден компонент багатоклітинного організму не може довго існувати самостійно, оскільки не може ви­конувати одночасно всіх функцій живого. Взаємозв’язки компонен­тів, поява між ними відмінностей у процесі взаємодії призводять до взаємної залежності, яка не дозволяє компонентам системи існувати поза нею.
Молекулярний, клітинний, тканинний, організмовий рівні життя мають спільні принципи організації та функціонування.
По-перше, вони є відкритими системами і для них характерний обмін речовин.
По-друге, усі живі системи стійкі. Будь-яка жива система може протистояти впливам зовнішнього середовища, використовуючи отримувану ззовні енергію. Живим системам властива адаптація, тоб­то пристосованість до середовища. їм притаманний гомеостаз здат­ність підтримувати постійність свого внутрішнього середовища.
По-третє, живі системи можуть змінюватися в ході індивідуально­го й історичного розвитку, тобто еволюціонувати.
Але властивості живих систем на цьому не вичерпуються. Так, жи­вим організмам притаманні спадковість, мінливість, подразливість, циклічність та інші важливі фундаментальні властивості.
Біологічні системи нижчого рівня, наприклад клітини, хоча й під­порядковані системам вищого рівня (організму), але мають певну са­мостійність, оскільки пов’язані з навколишнім середовищем обміном речовин, енергії та інформації.
Від рівня до рівня спостерігається ускладнення біологічних систем і поява в них нових властивостей і якостей.